antonina_malaieva_licar

📋 ДЛЯ ЛІКАРІВ: ЩО КАЖЕ ЗАКОН ПРО ТЕЛЕФОННУ ДОСТУПНІСТЬ

«Я Вам писав, що мені потрібен лікарняний! Чому досі я його не отримав?»
«Я Вам вислала все на телефон, але Ви досі не прочитали! Це відмова у наданні допомоги!»
І так далі…

Багато колег відчувають тиск від пацієнтів щодо постійного зв'язку. Давайте розберемось із нормативною базою.

✅ Основна форма надання ПМД або спеціалізованої допомоги - особистий прийом у кабінеті. Саме під час очної консультації лікар зобов'язаний повністю концентруватися на пацієнті.

✅ Телефонне консультування - право лікаря в робочий час, не обов'язок. Ви можете консультувати по телефону, але не зобов'язані цього робити особисто і на власний номер.

✅ Особистий номер телефону - ви не зобов'язані його надавати. Це виключно ваше рішення. Пацієнт звертається через реєстратуру або контакт-центр закладу.

✅ Поза робочим часом - жодних зобов'язань. Дзвінки ввечері, вночі, у вихідні - поза межами ваших обов'язків.

🔴 ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО

Пацієнт на очному прийомі має право на вашу повну увагу. Якщо під час консультації ви відповідаєте на дзвінки інших - страждає якість допомоги для всіх.

Телефон під час прийому - це не мультизадачність. Це ризик для пацієнта, який сидить навпроти.

📞 ЯК ПРАВИЛЬНО ОРГАНІЗУВАТИ ЗВ'ЯЗОК
✅Направляйте пацієнтів на номер реєстратури закладу
✅Якщо даєте особистий номер - чітко домовтесь про години та формат
✅У пацієнта має бути доступ для запису через рецепцію/адміністратора/офіційний телефон клініки
✅Для екстрених станів - 103. Завжди

Знайте свої права. Це захищає і вас, і пацієнтів.

#лікарі #первиннамедицина #правалікаря

Квіти говорять мовою, яку розуміє серце. Без слів, без пояснень, без гучних промов, лише кольором, ароматом і присутністю. Вони ніжно промовляють там, де людині бракує слів, і мовчки нагадують, що краса, це теж форма любові.

Квіти вміють бути поруч у будь-який момент життя: на весіллях і на похоронах, у хвилини радості і втрати, вдячності і прощення. Вони ніби мостять місток між людськими душами, допомагаючи сказати те, що іноді важко вимовити вголос.

Їхнє коротке життя, це теж проповідь: про смирення, про мить, про тлінність і про те, що навіть найкоротша краса має вічну цінність. Квіти не бояться бути недовговічними, бо встигають подарувати світові світло, аромат і ніжність.

Мабуть, тому вони так близькі до Божого задуму, тихо служити, не вимагаючи нічого взамін. І, можливо, саме в цьому, справжнє покликання кожної душі: бути, як квітка, що приносить красу, навіть якщо ніхто не бачить, як вона розквітає.